Коротка адреса цієї сторінки
 

Іван Малкович (10.05.1961)

Іван Малкович
Фото Олега Дерзького

Іван Малкович — український поет і видавець.

Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Член Спілки письменників з 1986 р.

Автор семи «дорослих» поетичних книг: «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник», 2013.

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів І.Малковича було обрано «Найкращим молодим поетом». «Увесь літературний Ірпінь кілька днів величав мене „королевичем молодої поезії“, тож моєму юнацькому щастю не було меж... Ми захлиналися своїми й чужими віршами, а я до півночі, до крові на пальцях, грав на гітарі і співав призабутих гуцульських і лемківських пісень...»

Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літпроцесу... Неомодерні поезії І.Малковича стали зразками витриманого смаку поетики «нової хвилі». (Енциклопедія актуальної літератури).

Іван Малкович — редактор, упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей. «Це людина, маніакально віддана ідеї «особливо якісної української книги». (Книжковий огляд, № 1, 2002).

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, словацькою, словенською мовами.

У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» побачили світ чотири поетичні книжки Івана Малковича «Із янголом на плечі», 1997 (у межах видавничого проекту «Поетична аґенція «Княжів»), «Вірші на зиму», 2006; «Все поруч», 2010; 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник», 2013;.

В «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ» також побачили світ такі дитячі книжки письменника:

Інтерв'ю

Посилання

Про поезію Івана Малковича

«Вірші Івана Малковича найкраще читати вголос, у родинному колі, аби м’яке світло настінної лампи падало на сторінки поетичної книги, а дружина, тримаючи сина на руках, сиділа у м’якому кріслі в глибині кімнати, оповитої темрявою, і уважно вслухалася в слова чоловіка і батька. Не випадково, до речі, сам Малкович спромігся зорганізувати найкраще в сучасній Україні видавництво дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», вишукана мистецька довершеність і казкова інтонаційність ошатних видань якого стала зразком для наслідування далеко поза межами соборної. Почавши зі своєрідного пастельного імпресіонізму, інкрустованого образами і символами архаїчної звичаєвості карпатської Ойкумени, пройшовши потім через етап барокової поліфонії олюдненого герметизму вертепної скриньки, де зовсім поруч — стишена елегійність передчуття шлюбної таїни в поезії «Юна моя майбутня дружина» і лицарська маєстатичність героїчного чину віршів «Таврія» і «Кубанщина» («Бо саме час, бо днина пізня, / бо український шлях потах...// Кордони наші вкаже пісня / і черепи в очеретах»), Малкович у підсумковій своїй збірці «Із янголом на плечі» (1997) витворив власний континуум світоглядно-естетичного консерватизму. Саме консерватизму, бо домінантні напрямні цього світу належать культурній традиції європейської християнсько-демократичної правиці: відкидання усіляких там революцій — соціальних і сексуальних, культ родини з її освяченими давниною ритуалами і нормами поведінки, релігійність, що в жодному разі не обмежується на зовнішній формалізм, але й не заперечує обрядовості. Малкович, як і кожен справжній традиціоналіст в «Із янголом на плечі» — теж метафізик. Тільки він, зустрічаючись із неосяжним, щоразу актуалізує не атомізований досвід індивідуальної рефлексії, а перевірені віками мислеформи родової соборності. Поет знає про явленість Різдва, яке вивищується над усіма світовими скорботами та оптимізмами-песимізмами. «Мініатюрний світ вертепчика обертається на огром універсуму, в яслах із сіном народжується найбільша з усіх можливих таїн, яка єдина може бути джерелом цінностей. Цьому народженню допомагають збутися крихітні п’ятирічні підручні, старанно виспівуючи перші в своєму житті колядки. Ця першість анулює нагромадження буттєвої маси історичного часу, адже кожна дитина пояснює собі своє народження як найвтентичнішу і найважливішу подію у вічності. Так воно і є, і тому Боже та людське дитя виявляються однолітками та спільниками», — повищі слова поета Костя Москальця найточніше потенціюють рельєф поетичних ландшафтів Малковича — статечного буржуа і по-євангельському просвітленого поета, будівничого порцелянових міст...» (Олександр Хоменко).

Досьє Івана Малковича (Малкович + А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

1961 — 10 травня, народився в сім’ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич) у Березові Нижньому Косівського району Івано-Франківської області

1976 — після закінчення місцевої школи вступає на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища імені Д. Січинського

1980 — закінчує Івано-Франківське музучилище

1980 — вступає на філологічне відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка

1981 — 6 січня, перша велика поетична публікація у «Літературній Україні» із вступним словом Д. Павличка

1981 — стає переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені

1984 — побачила світ перша поетична збірка «Білий камінь» (Київ, в-во «Молодь»). «Найніжніша скрипка України» — так назвала молодого поета Ліна Костенко у видавничій рецензії на «Білий камінь»

1985 — отримавши диплом філолога-україніста Київського університету імені Т. Г. Шевченка, кілька місяців працює у школі вчителем української мови та літератури

1986 — переходить на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка»

1986 — одружується зі скрипалькою Яриною Антків

1986 — став (наймолодшим на той час) членом Спілки письменників СРСР

1987 — переходить на посаду редактора відділу поезії у видавництво «Молодь»

1988 — народження старшого сина Тараса

1988 — виходить друга поетична збірка «Ключ» (Київ, в-во «Молодь»)

1989 — долучається до організації першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона Рута»

1991—92 — працює в редакції дитячого журналу «Соняшник»

1992 — працює на посаді головного редактора дитячих програм «Укртелефільму»

1992 — у створеному власному видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видає першу книжку — «Українську абетку»

1992 — виходить третя поетична збірка «Вірші» (Київ, «Український письменник»)

1994 — у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання «Улюблених віршів»

1995 — народився молодший син Гордій

1997 — побачила світ четверта книга поета «Із янголом на плечі» (Київ, поетична аґенція «Княжів»)

2002 — Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні

2004 — Форум видавців у Львові визнає Івана Малковича найкращим директором видавництва в Україні

2004 — став кавалером Міжнародного ордену усмішки (свого часу цю нагороду отримували Папа Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй Образцов, Дж.Роулінґ та ін.)

2005 — у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання «100 казок. 1-й том»

2006 — вихід п'ятої поетичної книжки «Вірші на зиму» (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

2008 — починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» «дорослу» літературу

2009 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить "Дитяча Євангелія" з благословіннями Першоієрархів найбільших традиційних християнських церков в Україні — УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ

2004, 2008, 2009 – І. Малкович входить до "ТОП-100 найвпливовіших людей України" щорічного рейтингу журналу "Кореспондент"

2010 – світ побачила книжка вибраного І.Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) "Все поруч" («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу львівського Форуму видавців-2010.
Через рік – у вересні 2011 року – вийшло друге, доповнене і переформатоване видання "Все поруч".

2012 — виходить Третій — заключний том — тритомника "100 КАЗОК" та другий том тритомника "Улюблені вірші"

2012 — Іван Малкович став "ЛЮДИНОЮ ДЕСЯТИЛІТТЯ" у Рейтингу журналу "Кореспондент"

2012 – «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» разом з компанією "Київстар" та іншими увійшла до п'ятірки Рейтингу журналу "Компаньйон" "КОМПАНІЇ, ЯКІ НАДИХАЮТЬ".

2013 – у серії "Українська Поетична Антологія" вийшли вибрані вірші Івана Малковича під назвою "Подорожник" («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

Про Івана Малковича — відомого українського поета і "perpetuum mobile" "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" влучно написав Сергій Коваль:

Хвалебних од Івану вистача.
Він заслужив на шану і повагу,
бо, не прогнавши янгола з плеча,
створив для нас "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ".

 
A-BA-BA-GA-LA-MA-GA Logo