Дмитро Павличко: Малковичу — 50

Дорогий Іване!

Прийми мої вітання. 50 — це початок зрілості. Я глибоко зворушений твоєю книжкою «Все поруч», і коли мені телеканал 1+1 запропонував сказати про тебе декілька речень вранці 10 травня, я погодився. Ось мій виступ, який був записаний для TV, але повністю так і не прозвучав. Отже я сказав: «Двадцять сім років тому я написав передмову до першої книжки Івана Малковича «Білий камінь», де я схарактеризував книжку, назвав Малковича справжнім поетом, якого треба знати, бо він у жодному слові не покривив свого почуття; він відзначається цілісним настроєм, в якому панує туга за лагідним життям, за добротою; Малкович пише поезії, що позначені свіжістю та вишуканістю. Це, думаю, стосується взагалі до його поетичної творчості. Але тепер, коли я прочитав його твори 90-х літ, і першого десятиліття ХХІ ст., вважаю, що та моя характеристика неповна. Іван Малкович за своєю майстерністю найвищий серед свого покоління поетів. Він володіє досконалою чистотою слова. Його поезії за формою – довершені, за філософською думкою – глибокі, за настроєм – трагічні, але ж часто просяяні сонцем людської радості. Іван Малкович – видатне явище української культури. Я все життя чекав, коли він напише щось про Україну. І діждався. Його вірш «Золотий ланцюг» – це геніальний твір про українських патріотичних вождів, розсварених настільки, що будуть битися за першенство, коли ворог братиме їх одного за одним і садовитиме на палю. Малкович написав про свого земляка воїна УПА Мирослава Симчича вірш, який не можу забути… Поета Івана Малковича заслонив Малкович Іван – видавець, світової слави директор видавництва «Абабаґаламаґа». Я вітаю його з ювілеєм і прошу, аби він поступово передавав дітям своїм працю у видавництві, писав більше, але не тільки поезію, а й прозу».

Я посилаю тобі це слово, яке було зарізане редакторами телеканалу 1+1. Якщо Бог дасть сил, я хотів би розширити його і надрукувати. Тримайся!

10.V.2011 Київ

Дмитро Павличко