Особисто мене надзвичайно засмучують листи, автори яких стверджують нібито книжки про Гаррі Поттера Джоан К.Ролінг руйнують віру в Бога і християнську мораль, закликаючи дітей до непослуху, більше того прилучаючи до секти сатанистів... Як глибоко віруюча людина родом з Карпат, краю, де батьки змалечку прищеплюють дітям любов до Бога і церкви, привчають поважати дорослих, виховують їх на кращих зразках усної і писемної народної творчості, не випадково наполягав на тому, щоб “Абетка” для дошкільнят –перша книжка, яка вийшла друком у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, починалася не словами “акула” чи “автобус”, а словом “ангел”. Одна з моїх книг для дорослих має назву “Із янголом на плечі”. Візьму на себе сміливість і відповідальність стверджувати, що всю “допоттерівську” діяльність “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” можна сміливо назвати богоугодною. На жаль, з виданнями “Гаррі Поттера” українською мовою ми дещо запізнилися. Нас випередили московські видавці, “наповнивши” вітчизняний ринок російськомовним перекладом цієї книги, якої, за найскромнішими підрахунками, лише в Україні продано понад мільйон приміриників.. Але взятися за видання романів англійської дитячої письменниці Джоан К.Ронінг мене спонукав навіть не цей факт. Усе почалося з того, що перекладач Віктор Морозов запропонував видавництву переклад цього твору. На той час книжки Джоан К.Ролінг вже були видані сотнями мільйонів тиражів у майже 50 країнах світу – США, Великій Британії, Німеччині, Канаді, Франції, Італії, Японії, навіть у Китаї та на Філіппінах. Не було у цьому переліку лише України. Саме ця обставина і підштовхнула мене до видання трьох романів про Гаррі Поттера. А перш ніж розпочати з колегами роботу, я навіть заручився підтримкою свого духівника. Тож до вирішення проблеми видавати чи не видавати твори Джоан К.Ронінг підходили, зваживши усі “за” і “проти”. Видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” вже випустило у світ романи “Гаррі Поттер і філософський камінь”, “Гаррі Поттер і таємна кімната”, “Гаррі Поттер і в’язень Азкабана”, які мають колосальний успіх у дітей. Тому я схильний припустити, що комусь муляє наш успіх на видавничій ниві. Ці листи – яскраве тому підтвердження. Мене хвилює кілька запитань. По-перше: чому подібні послання не надходили до різних інстанцій протягом трьох останніх років, коли на книжковому ринку України масово продавалися російськомовні книжки про Гаррі Поттера? Варто було “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” видати перші твори Джоан К.Ролінг, як видавництво почали звинувачувати у всіх “смертних гріхах”. Не виключаю можливості, що всі ці листи кимось інспіровані і мають на меті викликати нездоровий ажіотаж навколо нього. Ймовірно, маємо зайвий приклад нечесної конкурентної боротьби, до якої іноді вдаються російські книговидавці. Адже їм не хочеться втрачати наш книжковий ринок, де вони почуваються доволі комфортно. Нещодавно дізнався з преси, що за останні кілька років москвичі продали в Україні майже мільйон примірників книжок про Гаррі Поттера. А тепер зростає попит на українське видання. Ним зачитуються не лише діти різного віку, але й дорослі. До речі, варто було видавництву “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” випустити книжку про Гаррі Поттера, як ми одразу констатували підвищений інтерес до українських дитячих видань в цілому. Приміром, четверта книга Джоан К.Ролінг налічує 636 сторінок і за обсягом майже дорівнює роману “Война и мир” Льва Толстого. Але діти сміливо занурюються у читання, забуваючи про комп’ютер, телебачення, де майже щодня показують відверті сцени убивств, насилля, порнографію. Нам, видавцям, безперечно хотілося б мати твори вітчизняних авторів, які б за емоційною наснагою наближалися до романів Джоан К.Ролінг або Всеволода Нестайка. Його твір “Тореадори із Васюківки” вважаю найкращим українським дитячим романом XX століття. На превеликий жаль видавництву й досі ніхто не запропонував захоплюючу, цікаву дитячу прозу. А вона, до речі, виникає не на порожньому місці. Адже успіх “Гаррі Поттера” був ніби запрограмований попередніми творами відомих англійських письменників “Алісою в Країні Чудес” Л. Керола, “Вінні Пухом” А.Мілна, творами Толкієна і Пітером Пеном... Англійська дитяча література має славні традиції, і сьогодні твори про Гаррі Поттера Джоан К.Ронінг називають неперевершеними у жанрі “фентезі”. Даремно автори листів дорікають видавництву “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” і мені, як видавцю, за образ Гаррі Поттера, наскрізь негативний, позбавлений позитивних рис, як на їхню думку. Насправді образ хлопчика-сироти викликає передусім співчуття і повагу. Гаррі втратив батьків і мешкає у родині своєї тітки, де потерпає від знущань та презирливого ставлення. До речі, виникають цікаві аналогії з його прізвищем – Поттер. Згадаймо образи потерчат з “Лісової пісні” Лесі Українки. В українській міфології потерчатами називали душі померлих дітей. А в народі так називали ще й чужих покинутих дітей. Гаррі Поттер, за задумом Джоан К.Ролінг, залишається наодинці з ворожим для нього зовнішнім світом. Щоб перемогти злі і темні сили, він змушений боротися з допомогою їхньої ж зброї – чаклунства. Дехто в листах звинувачує авторку в тому, що вона нібито має якесь відношення до секти сатанистів. Так можуть писати лише непосвячені у її біографію. Англійська письменниця Джоан К.Ролінг за фахом учителька. Ще сім років тому вона не мала засобів для існування. Вийшла заміж за португальського журналіста, з яким деякий час мешкала у нього на батьківщині. Після народження доньки їхній шлюб розпався і вона повернулася до Англії. Як письменницю її тривалий час не визнавали, і вона безуспішно намагалася видати власні твори. Лише згодом, коли її літературний агент запропонував агентству “Блумсбері” видати перший роман про Гаррі Поттера, до неї нарешті прийшли успіх і слава. Як зазначила в одному з інтерв’ю Джоан, перші книги про Гарі Поттера вона писала переважно в кав’ярні, щоб економити гроші на опалення помешкання.

“Шановний пане Малковичу! Почали читати третю книжку пригод Гаррі Поттера і з сумом побачили, що в ній немає рекламної сторінки, переліку наступних томів цієї захоплюючої казки для дітей. Невже ви хочете здатися і прислухаєтеся до голосу людей, з яких вибили усю фантазію, усю дитячу душу, усе захоплення чарівним світом казки, а залишили тільки злість і ненависть насамперед до всього українського, бо це очевидно. Всі мовчали, коли наші діти читали Гаррі Поттера, раніше опублікованого російською мовою (до речі, кажуть, переклад таки гірший), а російська православна церква не обурилась і не звернула на це увагу. Книжка про малого Гаррі Поттера справді гарна, захоплююча і читається на одному подиху, не дає відірватися, поки не побачиш, що, на жаль, уже кінець... Не можу зрозуміти теперішнього ставлення людей до цієї книжки. Куди поділася їхня доброта, фантазія, толерантність, любов до людей, чого так багато в цих книжках? У кожній з них присутні боротьба зі злом і в кожній перемагає добро, перемагає Гаррі Поттер, яким батьки опікуються навіть після їхньої смерті . Прошу Вас, не звертайте увагу на цих затурканих, приспаних злом людей, і, якщо є можливість, друкуйте подальшу історію хлопчика, на яку чекає багато дітей, і що важливо: вони хочуть читати. А тепер це трапляється не так часто. Читають її дорослі онуки, читають знайомі діти. Читають і чекають!”.

Цей лист написаний родиною академіка Михайла Голубця зі Львова.

А ось ще один уривок з листа від українського ровесника Гаррі Поттера:

“Добрий день, Шановне Видавництво! Я купив три книги про Гаррі Поттера на всі свої кишенькові гроші, що назбирав за свята. Ці книги справді чудові! Вони відривають і від комп'ютерів, і від телеекранів, і від уроків... (Як патріот – патріоту): Цю чудову книжку мені все одно, рано чи пізно, купили б, але якби ви не надрукували його українською мовою, це був би кошмар: читати російською 4 книги!..” Анатолій Заїка, 14 років. Київ.