у цьому розділі: |
Універсальна книжка про драконів
Все дуже просто — треба перемістити юного скептика у паралельний світ, що існує зовсім поруч з нашим — таким звичним, реальним, а часом буденним і нудним. І тоді, потрапивши у шалений вир пригод, дивовижних відкриттів та фантастичних мандрівок, він, не відриваючись ні на мить, читатиме цю книжку від першої до останньої сторінки.
Повість «Дракони, вперед!» стала літературним дебютом одні bsp;найвідоміших українських художників-ілюстраторів Катерини Штанко і переконливо довела, що в нашу літературу прийшла цілком сформована, самобутня й блискуче-талановита письменниця. Майстерно «закручений» сюжет, невимушена манера оповіді, уміння створити особливий настрій і головне, цілком оригінальні й несподівані персонажі — все це інтригує й захоплює.
Справді, про драконів, та ще й таких, котрі існують поруч з нами у сучасному прагматичному, технізованому й позбавленому казкових чарів світі, і яких має врятувати від страшної ворожої сили звичайний хлопчик з промовистим прізвиськом Ботанік, не писав ще ніхто. І ота «перевернута», парадоксальна ситуація, вмить заворожує читача, змушує співпереживати й пильно стежити за розвитком шалених пригод, які трапляються на шляху головного героя Михася-Ботаніка та його крилатих, хвостатих та вогнедихих друзів.
А все починається дуже просто. Відпочиваючи в Криму разом з батьками й малим братиком Котькою, наш герой врешті умовляє їх відвідати Нікітський ботанічний сад — мрію кожного юного й дорослого ботаніка. Адже Мишко давно вже перетворив свою невеличку кімнату у київській квартирі на справжні джунглі, і кожен новий екземпляр рідкісної рослини для хлопця — це справжній скарб.
І хто б міг припустити, що заблукавши в «Нікіті», Мишко цілком випадково (?) опиниться на території забороненої ділянки №77?
Оминувши небезпечні принади «Червоненької квіточки» (тієї самої!), не наважившись скуштувати молодильних яблучок та врятувавшись від магічних чарів «Ельфовика ірландського» та «Ярої верби», хлопець все ж не втримається від спокуси й з’їсть дивовижний (заборонений?) плід «Драконячого дерева», схожий на синю грушу. Та ще й кісточку з того плоду крадькома прихопить, не зважаючи на перестороги двох охоронців секретної ділянки, які врешті-решт таки схопили Мишка й доправили до розлючених батьків, які марно шукали сина у нетрях ботанічного саду.
Ясна річ, Мишкові це так не минеться — читач відчуває, що сердешний ботан вклепався у жахливу халепу і попереду на нього, як на кожного порушника приписів і заборон, чекають тяжкі випробування, страшні небезпеки і, звичайно, неймовірні пригоди.
І починаються ті пригоди у власній Мишковій квартирі — з кісточки Драконячого дерева, яку він потайки привіз до Києва і посадив у горщик, виростає чудернацька рослина, яка врешті виявляється… юним фруктовим драконом. А ще з’ясовується, що молодший Мишків братик ще в Криму встиг поточити зубки, які саме ріжуться, об драконячу кісточку, і тепер може перевтілюватися у симпатичне блакитне лускате драконеня. До того ж, сам Мишко почав розуміти драконячу мову, бачити й чути невидимі для решти людей магічні речі та фантастичних істот.
Що вже казати про фруктового дракона, котрого назвали Хомою! Тепер він вважає себе рідним братом Мишка й Котьки, безперестанку базікає, ба навіть складає вірші, вихваляється вигаданими подвигами, час від часу хукає вогнем і неймовірно швидко росте.
Добре, що Хома володіє чарами і удає кумедне цуценятко, тож Мишко вигулює його на подвір’ї, не боячись, що їхню драконячу таємницю викриють. Однак, власне з тих прогулянок і починається найдивовижніша Мишкова пригода, коли він разом з малим братиком та Хомою потрапляє в лабети страшних чаклунів, котрі виловлюють по всьому світу драконів різних мастей та ґатунків, задля того, щоб робити з їхньої фантастично різнобарвної й мінливої шкіри, найдорожчі торбинки, черевики, рукавички, плащі та сукні для віпів. І врятувати драконів може лише він, Михась. А разом з ними, як виявляється, все справжнє і вічне, що є на Землі: дерева, квіти і трави, море, річки і ліси, птахів, звірів і риб. А ще людей — від них самих. Бо, відчувши себе «царем природи», людина перестала розуміти, що вона — лише часточка нашого великого й такого тендітного світу.
І разом із Михасем це починають розуміти й читачі пригодницько-детективної казкової повісті (так позначила жанр цієї книжки сама авторка). Адже хлопець має стати навігатором цілої зграї велетенських і таких різних драконів — часом примхливих і наївних, часом упертих, недовірливих, небезпечних, а часом зовсім беззахисних перед людською бездушністю.
Читачі разом з Мишком-навігатором перетнуть цілу Україну, пізнаючи її з висоти пташиного, вірніше — драконячого польоту. Вони наражатимуться на смертельну небезпеку, коли бомба, випадково знайдена на покинутому військовому полігоні, ледве не вибухне в руках відважного навігатора. А ще по дорозі дві близнючки — дракониці Скалка і Скіпка без тями закохаються в красеня-літака, вирішивши, що зустріли чудового сріблистого летючого ящера й, змагаючись за увагу обранця, почнуть смикати його за крила.
Але головна мета Мишка-навігатора та драконів, якими він керує, до світ сонця потрапити на Карабі-Яйлу — таємниче місце, де драконів мають зустріти й врятувати. Як саме це станеться, про що довідається Михась, упізнавши у сивому чаклуні, котрого всі шанобливо називають Майстром Драконів, свого дивакуватого знайомого, який колись давно подарував хлопцеві чудернацький музичний інструмент вуркоту?
Чи пощастить врятувати чорного дракона Спайка — ще донедавна найбільшого ворога наших героїв, який раптом став помічником і товаришем і, захистивши Михася, тепер спливає кров’ю?
Про все це дізнаються малі й дорослі читачі (бо я впевнена, що ця книжка — універсальна), коли перегорнуть останні сторінки повісті й одразу ж почнуть чекати на її продовження.
