Олег Лишега (30.10.1949—17.12.2014)
Олег Лишега народився 1949 року в Тисмениці в родині вчителів на Івано-Франківщині — його батько викладав іноземні мови у школі, а мати, Віра Сильвестрівна, була родом з Запорізької області, та викладала у Тисмениці українську філологію та малювання.
В дитинстві Лишега навчався в художній школі. У 1968р. вступив до Львівського університету, де вивчав англійську філологію та вперше прочитав Ясунарі Кавабату, якого називає своїм учителем. Письменник Юрій Винничук пригадує, як вони з Лишегою у Львові працювали вантажниками на книжковій базі. Протягом останнього року навчання Лишегу було відраховано з університету за участь в неофіційному літературному колі «Львівська богема» та публікацію в самвидавному альманасі «Скриня», у якому Григорій Чубай розмістив першим вірш Лишеги «Віч-на-віч».
Починаючи з 1972р. Лишега проходив службу в армії у Бурятії, де з 1974р. почав викладати англійську в сільській школі Мухоршибірського району. В Бурятії Лишега зацікавився китайською філософією та літературою, одного разу він отримав листа від Григорія Чубая, який писав йому: «О, ти вже там, поруч з могилами китайських філософів». Згодом Чубай надіслав йому роман «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда, на титульному аркуші якого написав рядки з пісні російського барда Олександра Городніцького «Марш хунвейбінів». Згадки про цей період стали одним із центральних мотивів п'єси «Друже Лі Бо, брате Ду Фу».
Лишезі було офіційно заборонено публікуватися з 1972 по 1988рр. Перша його книжка під назвою «Великий міст» з'явилася у 1989р., а вже через рік вийшла друком збірка «Оповідок давнього Китаю», до якої увійшли історії, перекладені ним разом з «совєтським капітаном» Ігорем Зуєвим — Зуєв робив переклад з китайської, а Лишега займався літературною обробкою.
У 1997–1998рр. Лишега відвідав Пенсильванський університет, отримавши стипендію Фулбрайта. Цей рік він жив у Лемонті, Пенсильванія, де працював над перекладами та укладанням антології, в той час як в його квартирі в Осокорках у Києві по вулиці Княжий Затон деякий час жив поет Юрко Гудзь.
У 2003 році Вірляна Ткач, режисерка мистецького об'єднання «YARA», поставила виставу за віршем Лишеги «Либідь», а 8 квітня 2011р. у Нью-Йорку в театрі «Ля МаМа» відбулася прем'єра вистави за мотивами поеми «Ворон», написаної Лишегою у 1987р.
28 липня 2012р. Олег Лишега прочитав лекцію про Івана Франка на музично-мистецькому фестивалі Франко Фест.
Лишега відносить себе до поетичної традиції, що визначається іменами Івана Франка та Богдана-Ігоря Антонича. До двадцяти одного року не читав віршів, глибоке враження на нього справила збірка Антонича, надрукована у 1960-х роках. Згодом познайомився з Ігорем Калинцем та Григорієм Чубаєм.
Лишега перекладав українською твори Томаса Стернза Еліота, Езри Паунда, Девіда Герберта Лоуренса, Марка Твена, М.Лаурі, Генрі Девіда Торо, Сильвії Плат, Роберта Пенна Воррена та Джона Кітса. Протягом свого перебування у США він оголосив про намір написати книгу під назвою «Америка», до неї мали увійти переклади Роберта Фроста та враження Лишеги від США. У 2010 році він повідомив, що працює над книгою «Америка емеральда».
Перша збірка Лишеги під назвою «Великий міст» (1989) була видана п'ятій «поетичній касеті» видавництва «Молодь», коли Лишезі вже виповнилося сорок років. Збірка складалася з двох частин, перша з яких отримала назву «Зима в Тисмениці», до якої увійшли вірші, написані у другій половині 1970-х років, а друга називалася власне «Великий міст».
До другої поетичної збірки Лишеги, яка побачила світ у 2002р. під назвою «Снігові та вогню», увійшла половина віршів з «Великого мосту», загалом до двох збірок увійшло тридцять чотири тексти.
Лишега — перший український поет, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад. Вручення нагороди йому та його перекладачеві Джеймсу Брасфілду відбулося 15 травня 2000р. в Театрі Волтера Ріда в Лінкольн-центрі. Член журі, американська поетка Рейчел Гадас зокрема зазначила: «Лишега веде нас до ноктюрного світу, де темні дерева, заледенілі стави та невидимі істоти віщують появу альтернативного всесвіту, де можна будь-що втратити та віднайти».
18 січня 2013р. було оголошено, що Олег Лишега став лауреатом премії «ЛітАкцент року — 2012» в номінації «Художня література» зі своєю збіркою «Великий міст».
Навесні 2014 року у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» в серії "Українська Поетична Антологія" побачила світ остання прижиттєва книжка вибраного Олега Лишеги "Зима в Тисмениці", до якої увійшла практично вся його поетична творчість, п'єса «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» та деякі переклади американських та англійських поетів. Для цього видання поет трохи поправив кілька своїх віршів, а також суттєво доопрацював поетичні переклади. Редактором першої ("Великий міст" (1989) і останньої ("Зима в Тисмениці") книжок Олега Лишеги був І.Малкович. Великі презентації "Зими в Тисмениці" відбулися навесні 2014 р. на "Мистецькому Арсеналі" в Києві та у вересні на Форумі видавців у Львові. На львівську презентацію зі США спеціально прилетів Віктор Морозов — давній Олегів друг, однокурсник і побратим, який виконав два легендарні хіти на вірші Лишеги — "Так багато суперзірок" та "Це наша зима".
У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:
- «Зима в Тисмениці», 2014
- «Поцiлунок Елли Фiцджеральд», 2015
