// Оголошення

Земля буків, афин, гір та людей

Відгук на «Букову землю» Марії Матіос.

Дев'ятсот двадцять вісім сторінок. Тисяча двісті грамів. Десять років писання. Шістдесят п'ять днів читання. Двісті двадцять п'ять років охоплено сюжетом.

Цей роман — найпрекрасніше зізнання любові своїй землі, яке я бачила.

Благоговіння та захват — єдине, що можу відчувати тепер до Марії Матіос та її Б(б)укової, з великої і з малої літери, землі.

Ця історія про плинність і крихкість людського життя перед часом, але разом із тим про те, що люди є сіллю землі, тим гвинтиком, який рухає історію.

Буковинські роди Васильків та Ваґнерів, Берегівчуків та Вівчарів з'єдналися у такий дивовижний клубок доль, які розплутати годі і самим Ангелам Божим, але авторці таки вдається.

Роман складається із розділів про окремих представників цих родин, поступово стаючи тривимірною картиною. І не сумнівайтеся, що після 900 сторінок авторка не матиме, що сказати у епілозі — останній штрих вона приберегла саме для останніх сторінок.

Сюжет будується поступово. Історія відкривається очима різних персонажів, обростаючи деталями та щоразу ширше привідкриваючи завісу. Авторка створює із читача шукача, історика і бога водночас.

Вражає насиченість роману і фактаж. Устами персонажів говорить сама Кліо. Архівні документи, справжні листи та імена, реальні історії — все це Марія Матіос викладає, не шкодуючи свого читача.

Двісті двадцять п'ять років триває сюжет. Змінюються епохи та влади, режими та крій жіночих спідниць, покоління та спосіб будувати хати. Єдине, що незмінне — Букова земля, яка і є головним персонажем цього роману.

Браво, Марія Матіос! Браво, Видавництво «Абабагаламага»! Браво, Букова земле!