Ярослав Гашек (1983 — 1923)
  |
Народився Ярослав Гашек 30 квітня 1883 р. в Празі. Батько його, виходець із селян, був учителем гімназії, а згодом став службовцем у банку. 1889 р. хлопець почав відвідувати початкову школу, у 1893 р. вступив до гімназії, де серед його вчителів був видатний чеський романіст А. Ірасек. 1890 р. помер Ярославів батько. Матеріальне становище родини, неблискуче й раніше, захиталося. Хлопець, що відзначався стільки ж своїми здібностями, скільки й незалежністю вдачі, почав без суворого батькового нагляду вчитися гірше й нарешті залишив гімназію, не закінчивши четвертого класу. Спершу він пішов учнем до аптеки, де пробув недовго. 1889 р. склав іспити до торговельного училища. Закінчивши його 1902 р., почав працювати в банку (в тому, де колись працював його батько), але пильного службовця з нього не вийшло. Вподобавши піші блукання по країні, він двічі без дозволу залишав роботу для подорожі в Словаччину, і 1903 р. його було звільнено. Відтоді Гашек починає жити виключно з літературної праці. Дебютував він збіркою віршів «Майові вигуки», яку видав 1903 р. спільно з приятелем Л. Гаєком і яка мала пародійний характер. Далі йшла величезна кількість гумористичних оповідань та фейлетонів, що друкувалися в періодичній пресі й згодом частково ввійшли до збірок, виданих у 1912—1915 рр. На 1904 р. припадає зближення Гашека з анархістською групою. Гашек відвідував збори анархістів, які влаштовував поет С. Нейман і які відвідував також Фр. Кафка. Певний час Гашек навіть був провідним співробітником анархістської преси.
Гашек був відомий не тільки як письменник-гуморист. Він став популярним у празьких літературних і позалітературних колах як яскравий представник літературної богеми. Невлаштований і матеріально незабезпечений побут, залежність від випадкових гонорарів, постійні мандри або блукання по шинках, нескінченні дотепи, жарти та витівки — усе це робило Гашека постаттю майже легендарною.
Коли вибухнула світова війна, Гашека мобілізували до 91-го Будейовицького піхотного полку, якому відтоді судилася безсмертна слава, бо саме з цим полком пов’язані усі Швейкові подвиги. У червні 1915 р. Гашек вирушив на фронт до Галичини, а в вересні того самого року добровільно здався в російський полон. Як військовополонений № 294217 він побував у таборах військовополонених у Дарниці під Києвом та в Тоцькому (колишня Самарська губернія). У листопаді 1920 р. Гашек повертається на батьківщину. Але поразка революційного руху в буржуазній Чехословаччині не дала йому можливості для такої роботи. Починається знову період випадкових літературних заробітків і богемного існування.
Саме тоді Гашек починає працювати над своїм найвидатнішим твором — «Пригоди бравого вояка Швейка». Роман в уривках друкувався в періодичній пресі, давній приятель Гашека художник Йозеф Лада почав робити до нього ілюстрації, що згодом стали класичними.
Перший том був закінчений у серпні 1921 р. Тим часом здоров’я Гашека все більше й більше підупадало. Гашек уже не міг писати сам, а диктував секретареві, спеціально для цього найнятому. Як згадує цей секретар, востаннє він записував 29 грудня 1922 р., а на п’ятий день, 3 січня 1923 р., Ярослава Гашека не стало.
