// Події

«Це роман про мовчання»: чернівецькі літературознавці розповіли містянам, як читати «Букову землю»

Роман-панораму відомої буковинської письменниці Марії Матіос «Букова земля» виклали у форматі перформативних читань та дискусії, аби пояснити містянам, чим унікальний твір, про що він та яке значення має для буковинської землі.

5 серпня в Учбово-методичному центрі культури Буковини показали черговий перформанс-інтерпретацію за романом-панорамою Марії Матіос «Букова земля». Це вже третя серія зустрічей. Цього разу говорили про те, як читати монументальний роман письменниці. До обговорення та театралізації зібрання запросили журналістів, зокрема редакторку українського радіо «Буковина» Аліну Хрищук, актора Чернівецького народного драмтеатру Руслана Іліку, представницю міжнародної ради Буковини Карину Городецьку та інших амбасадорів культури Чернівецької области.

Після коротких читань слово надали експертам, які пояснювали роман, розповідали про його приховані унікальності та цікаві деталі, непомітні для непрофесіонального читача, й дискутували щодо його значущости серед текстів інших українських та буковинських письменників.

Зокрема літературознавиця, викладачка Чернівецького національного університету та психологиня Світлана Вардеванян пояснила, що читати будь-який текст, зокрема й «Букову землю», можна трьома способами:

«Є три рівні читання: «наївний» читач, професійний і професіонал, який може виходити на міждисциплінарні прогулянки. Перші — споживачі, ті, хто насолоджується сюжетом, персонажами, намагається прожити відмінне від свого життя. Другі — ті, хто відповідає вже на запитання «Як цей текст зроблено?». Вони часто заздрять наївним читачам, бо в тих ще не випалені рецептори, а їм залишається розглядати текст із точки зору ремесла. Треті — це ті, хто може читати нехудожні тексти (історичні письмена, філософські роздуми). Вони можуть курсувати між дисциплінами, заглядати між рядків і порівнювати досвіди різних авторів, мислителів у контексті певного твору».

«Буковій землі» надавали різні «звання», порівнюючи твір із різними формами культурних цінностей: роман-писанка, роман-виховання тощо. Світлана Вардеванян же впевнена, що Марія Матіос створила роман-поминник:

«Марія Матіос, пише вона про любов чи війну, описала травму, з якою вже не вперше працює. Психологам відомо, що спочатку травмована людина відчуває кататонію, остовпіння, німоту, потім вона проговорює те, що з нею сталося, і зрештою вибудовує картину і звільняється від травми, наче на мунковому “Крику”. Наш народ впродовж ХХ століття травмувався постійно, але не мав часу на “проговорювання”. Перша світова, репресії, голодомор, Друга світова, знову голодомор, точкові репресії, економічний крах, Майдан, знову війна. Ми не маємо часу оговтатися, і тому немає покоління, яке б не було травмоване. Що може бути гірше, ніж мунковий “Крик”? Тільки мовчання. Це роман саме про мовчання».

Режисеркою усіх чотирьох запланованих дійств стала Любов Добровольська. Над утіленням працював Центр культури Буковини. З ними співпрацювали Молодіжна рада, а також представники культурно-мистецької та наукової спільнот міста та области.

До цієї вистави-зустрічі долучили також місцевих музик, а саме відомого співака та соліста чернівецького гурту MONOPOLIA Льошу Маркеса та його колег по цеху. Разом вони акомпанували читцям, награваючи відомі мелодії буковинських композиторів.