Олександр Олесь (1878 — 1944)

Олександр Олесь (4.12.1878, Крига, Сумщина — 22.07.1944, Прага, Чехія) — відомий український поет, батько Олега Ольжича — видатного українського поета, одного з чільників Організації Українських Націоналістів.

Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба). Народився поет у с. Крига (Білопілля) на Сумщині в чумацько-селянській сім’ї. Батько загинув, коли йому було 11 років. У 15 років вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі неподалік від Харкова; навчаючись там, видає рукописний журнал «Комета». Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки залишає навчання і 1903 року вступає до Харківського ветеринарного інституту.

Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві. Там він знайомиться з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою. Влітку 1907 року під час поїздки до Криму укладає першу книгу «З журбою радість обнялась». У 1909 р. вийшла збірка «Поезії» (поет мав намір назвати її «Будь мечем моїм»), 1911 р. — третя збірка «Поезії».

1912 року О. Олесь подорожує Гуцульщиною, а 1913 р. відвідує Італію.

В 1917-19 роках палко підтримує становлення незалежності України, але 1919 року вимушено емігрує, живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Видає за кордоном низку поетичних збірок, у тому числі й для дітей.

Помер у Празі, невдовзі після одержання звістки про загибель сина Олега у німецькому концтаборі. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

Твори: «З журбою радість обнялась», «Сміються, плачуть солов’ї», «Княжа Україна» та багато інших.

В «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ»:

• «Улюблені вірші», 1994—2008