Нарешті Рівне побачило Ліну Костенко – жінку-легенду, в слові якої ціла епоха. Пригадую, ще в жовтні 2009 року заступник міського голови м. Рівного з гуманітарних питань Галина Кульчинська на літературному кафе поділилася секретом про приїзд Ліни Василівни до Рівного. Правду кажучи, у це мало вірилося. Та, здавалося б, нереальне таки стало дійсністю.
«… держать небо на плечах. Тому і є висота», – це про Ліну Костенко. Мужня і героїчна, із потужною енергетикою – так характеризував її чи не кожен, хто побував на презентації роману «Записки українського самашедшого». Дивовижні та незабутні миті!.. Велике спасибі Вам, пане Іване, що привезли до Рівного символ Свободи українців і Світло для духовно незрячих – неповторну Ліну Костенко. Передайте, будь ласка, Ліні Василівні вірш-присвяту, що написала відразу після презентації.
ЛІНІ ВАСИЛІВНІ КОСТЕНКО Зійдуться вірші-велетні – ДУБИ – І вірші-рани, вірші-каторжани – Носії правди, запорука шани, Зійдуться вірші-квіти і раби. Загомонять, зашелестять віки, І стане сива совість на коліна. Зберете Ви нас (легендарна Ліна!) Над берегами вічної ріки… Життя іде, й не все без коректур. Поки слова не вичахли, як руди, Вони бентежать спраглим Світла груди В саду Ваших нетанучих скульптур. Із шаною та вдячністю Юлія БОНДЮЧНА, м. Рівне.
|
||
 |
||